| | |
| оба́читися – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | оба́читися, оба́читись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | оба́чмося, оба́чмось |
| 2 особа | оба́чся | оба́чтеся, оба́чтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | оба́читимуся, оба́читимусь | оба́читимемося, оба́читимемось, оба́читимемся |
| 2 особа | оба́читимешся | оба́читиметеся, оба́читиметесь |
| 3 особа | оба́читиметься | оба́читимуться |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | оба́чуся, оба́чусь | оба́чимося, оба́чимось, оба́чимся |
| 2 особа | оба́чишся | оба́читеся, оба́читесь |
| 3 особа | оба́читься | оба́чаться |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| оба́чачись |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | оба́чився, оба́чивсь | оба́чилися, оба́чились |
| жін. р. | оба́чилася, оба́чилась |
| сер. р. | оба́чилося, оба́чилось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| оба́чившись |
