| | |
| оббу́рювати – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | оббу́рювати |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | оббу́рюймо |
| 2 особа | оббу́рюй | оббу́рюйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | оббу́рюватиму | оббу́рюватимемо, оббу́рюватимем |
| 2 особа | оббу́рюватимеш | оббу́рюватимете |
| 3 особа | оббу́рюватиме | оббу́рюватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | оббу́рюю | оббу́рюємо, оббу́рюєм |
| 2 особа | оббу́рюєш | оббу́рюєте |
| 3 особа | оббу́рює | оббу́рюють |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| оббу́рюючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | оббу́рював | оббу́рювали |
| жін. р. | оббу́рювала |
| сер. р. | оббу́рювало |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
| оббу́рюваний |
| Безособова форма |
| оббу́рювано |
| Дієприслівник |
| оббу́рювавши |
