| | |
| обвинува́чувати – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | обвинува́чувати |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | обвинува́чуймо |
| 2 особа | обвинува́чуй | обвинува́чуйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | обвинува́чуватиму | обвинува́чуватимемо, обвинува́чуватимем |
| 2 особа | обвинува́чуватимеш | обвинува́чуватимете |
| 3 особа | обвинува́чуватиме | обвинува́чуватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | обвинува́чую | обвинува́чуємо, обвинува́чуєм |
| 2 особа | обвинува́чуєш | обвинува́чуєте |
| 3 особа | обвинува́чує | обвинува́чують |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| обвинува́чуючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | обвинува́чував | обвинува́чували |
| жін. р. | обвинува́чувала |
| сер. р. | обвинува́чувало |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
| обвинува́чуваний |
| Безособова форма |
| обвинува́чувано |
| Дієприслівник |
| обвинува́чувавши |
