| | |
| обв’яза́тися – дієслово доконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | обв’яза́тися, обв’яза́тись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | обв’яжі́мося, обв’яжі́мось, обв’яжі́мся |
| 2 особа | обв’яжи́ся, обв’яжи́сь | обв’яжі́ться |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | обв’яжу́ся, обв’яжу́сь | обв’я́жемося, обв’я́жемось, обв’я́жемся |
| 2 особа | обв’я́жешся | обв’я́жетеся, обв’я́жетесь |
| 3 особа | обв’я́жеться | обв’я́жуться |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол.р. | обв’яза́вся, обв’яза́всь | обв’яза́лися, обв’яза́лись |
| жін.р. | обв’яза́лася, обв’яза́лась |
| сер.р. | обв’яза́лося, обв’яза́лось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| обв’яза́вшись |
