| | |
| обв’я́зувати – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | обв’я́зувати |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | обв’я́зуймо |
| 2 особа | обв’я́зуй | обв’я́зуйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | обв’я́зуватиму | обв’я́зуватимемо, обв’я́зуватимем |
| 2 особа | обв’я́зуватимеш | обв’я́зуватимете |
| 3 особа | обв’я́зуватиме | обв’я́зуватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | обв’я́зую | обв’я́зуємо, обв’я́зуєм |
| 2 особа | обв’я́зуєш | обв’я́зуєте |
| 3 особа | обв’я́зує | обв’я́зують |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| обв’я́зуючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | обв’я́зував | обв’я́зували |
| жін. р. | обв’я́зувала |
| сер. р. | обв’я́зувало |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
| обв’я́зуваний |
| Безособова форма |
| обв’я́зувано |
| Дієприслівник |
| обв’я́зувавши |
