| | |
| обві́дьмитися – дієслово доконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | обві́дьмитися, обві́дьмитись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | обві́дьмімося, обві́дьмімось, обві́дьмімся |
| 2 особа | обві́дьмися, обві́дьмись | обві́дьміться |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | обві́дьмюся, обві́дьмюсь | обві́дьмимося, обві́дьмимось, обві́дьмимся |
| 2 особа | обві́дьмишся | обві́дьмитеся, обві́дьмитесь |
| 3 особа | обві́дьмиться | обві́дьмяться |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол.р. | | обві́дьмилися, обві́дьмились |
| жін.р. | обві́дьмилася, обві́дьмилась |
| сер.р. | |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| обві́дьмившись |
