| | |
| обду́рювати – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | обду́рювати |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | обду́рюймо |
| 2 особа | обду́рюй | обду́рюйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | обду́рюватиму | обду́рюватимемо, обду́рюватимем |
| 2 особа | обду́рюватимеш | обду́рюватимете |
| 3 особа | обду́рюватиме | обду́рюватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | обду́рюю | обду́рюємо, обду́рюєм |
| 2 особа | обду́рюєш | обду́рюєте |
| 3 особа | обду́рює | обду́рюють |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| обду́рюючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | обду́рював | обду́рювали |
| жін. р. | обду́рювала |
| сер. р. | обду́рювало |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
| обду́рюваний |
| Безособова форма |
| обду́рювано |
| Дієприслівник |
| обду́рювавши |
