| | |
| обезвла́днювати – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | обезвла́днювати |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | обезвла́днюймо |
| 2 особа | обезвла́днюй | обезвла́днюйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | обезвла́днюватиму | обезвла́днюватимемо, обезвла́днюватимем |
| 2 особа | обезвла́днюватимеш | обезвла́днюватимете |
| 3 особа | обезвла́днюватиме | обезвла́днюватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | обезвла́днюю | обезвла́днюємо, обезвла́днюєм |
| 2 особа | обезвла́днюєш | обезвла́днюєте |
| 3 особа | обезвла́днює | обезвла́днюють |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| обезвла́днюючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | обезвла́днював | обезвла́днювали |
| жін. р. | обезвла́днювала |
| сер. р. | обезвла́днювало |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| обезвла́днювавши |
