| обезві́чити – дієслово доконаного виду | ||
| (покалічити) | ||
| Інфінітив | обезві́чити | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | обезві́чмо | |
| 2 особа | обезві́ч | обезві́чте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | обезві́чу | обезві́чимо, обезві́чим |
| 2 особа | обезві́чиш | обезві́чите |
| 3 особа | обезві́чить | обезві́чать |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | обезві́чив | обезві́чили |
| жін.р. | обезві́чила | |
| сер.р. | обезві́чило | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| обезві́чений | ||
| Безособова форма | ||
| обезві́чено | ||
| Дієприслівник | ||
| обезві́чивши | ||