| | |
| обеззву́чувати – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | обеззву́чувати |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | обеззву́чуймо |
| 2 особа | обеззву́чуй | обеззву́чуйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | обеззву́чуватиму | обеззву́чуватимемо, обеззву́чуватимем |
| 2 особа | обеззву́чуватимеш | обеззву́чуватимете |
| 3 особа | обеззву́чуватиме | обеззву́чуватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | обеззву́чую | обеззву́чуємо, обеззву́чуєм |
| 2 особа | обеззву́чуєш | обеззву́чуєте |
| 3 особа | обеззву́чує | обеззву́чують |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| обеззву́чуючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | обеззву́чував | обеззву́чували |
| жін. р. | обеззву́чувала |
| сер. р. | обеззву́чувало |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
| обеззву́чуваний |
| Безособова форма |
| обеззву́чувано |
| Дієприслівник |
| обеззву́чувавши |
