| | |
| обезсми́слювати – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | обезсми́слювати |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | обезсми́слюймо |
| 2 особа | обезсми́слюй | обезсми́слюйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | обезсми́слюватиму | обезсми́слюватимемо, обезсми́слюватимем |
| 2 особа | обезсми́слюватимеш | обезсми́слюватимете |
| 3 особа | обезсми́слюватиме | обезсми́слюватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | обезсми́слюю | обезсми́слюємо, обезсми́слюєм |
| 2 особа | обезсми́слюєш | обезсми́слюєте |
| 3 особа | обезсми́слює | обезсми́слюють |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| обезсми́слюючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | обезсми́слював | обезсми́слювали |
| жін. р. | обезсми́слювала |
| сер. р. | обезсми́слювало |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
| обезсми́слюваний |
| Безособова форма |
| обезсми́слювано |
| Дієприслівник |
| обезсми́слювавши |
