| обе́рнений1 – дієприкметник | ||||
| (від: обе”рнути) | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | обе́рнений | обе́рнена | обе́рнене | обе́рнені |
| родовий | обе́рненого | обе́рненої | обе́рненого | обе́рнених |
| давальний | обе́рненому | обе́рненій | обе́рненому | обе́рненим |
| знахідний | обе́рнений, обе́рненого | обе́рнену | обе́рнене | обе́рнені, обе́рнених |
| орудний | обе́рненим | обе́рненою | обе́рненим | обе́рненими |
| місцевий | на/в обе́рненому, обе́рненім | на/в обе́рненій | на/в обе́рненому, обе́рненім | на/в обе́рнених |