| оберто́вий – прикметник | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | оберто́вий | оберто́ва | оберто́ве | оберто́ві |
| родовий | оберто́вого | оберто́вої | оберто́вого | оберто́вих |
| давальний | оберто́вому | оберто́вій | оберто́вому | оберто́вим |
| знахідний | оберто́вий | оберто́ву | оберто́ве | оберто́ві |
| орудний | оберто́вим | оберто́вою | оберто́вим | оберто́вими |
| місцевий | на/в оберто́вому, оберто́вім | на/в оберто́вій | на/в оберто́вому, оберто́вім | на/в оберто́вих |