| обзеле́нений – дієприкметник | ||||
| (спрямований, направлений на щось) | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | обзеле́нений | обзеле́нена | обзеле́нене | обзеле́нені |
| родовий | обзеле́неного | обзеле́неної | обзеле́неного | обзеле́нених |
| давальний | обзеле́неному | обзеле́неній | обзеле́неному | обзеле́неним |
| знахідний | обзеле́нений | обзеле́нену | обзеле́нене | обзеле́нені |
| орудний | обзеле́неним | обзеле́неною | обзеле́неним | обзеле́неними |
| місцевий | на/в обзеле́неному, обзеле́ненім | на/в обзеле́неній | на/в обзеле́неному, обзеле́ненім | на/в обзеле́нених |
| [діал.] | ||||