| обкури́ти – дієслово доконаного виду | ||
| Інфінітив | обкури́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | обкурі́мо, обкурі́м | |
| 2 особа | обкури́ | обкурі́ть |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | обкурю́ | обку́римо, обку́рим |
| 2 особа | обку́риш | обку́рите |
| 3 особа | обку́рить | обку́рять |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | обкури́в | обкури́ли |
| жін.р. | обкури́ла | |
| сер.р. | обкури́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| обку́рений | ||
| Безособова форма | ||
| обку́рено | ||
| Дієприслівник | ||
| обкури́вши | ||