| | |
| облічи́тися – дієслово доконаного виду | | |
| | |
| (провести розрахунки; підрахуватися) | | |
| | |
| | |
| Інфінітив | облічи́тися, облічи́тись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | облічі́мося, облічі́мось, облічі́мся |
| 2 особа | облічи́ся, облічи́сь | облічі́ться |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | облічу́ся, облічу́сь | облі́чимося, облі́чимось, облі́чимся |
| 2 особа | облі́чишся | облі́читеся, облі́читесь |
| 3 особа | облі́читься | облі́чаться |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол.р. | облічи́вся, облічи́всь | облічи́лися, облічи́лись |
| жін.р. | облічи́лася, облічи́лась |
| сер.р. | облічи́лося, облічи́лось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| облічи́вшись |
