| | |
| обмо́чувати – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | обмо́чувати |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | обмо́чуймо |
| 2 особа | обмо́чуй | обмо́чуйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | обмо́чуватиму | обмо́чуватимемо, обмо́чуватимем |
| 2 особа | обмо́чуватимеш | обмо́чуватимете |
| 3 особа | обмо́чуватиме | обмо́чуватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | обмо́чую | обмо́чуємо, обмо́чуєм |
| 2 особа | обмо́чуєш | обмо́чуєте |
| 3 особа | обмо́чує | обмо́чують |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| обмо́чуючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | обмо́чував | обмо́чували |
| жін. р. | обмо́чувала |
| сер. р. | обмо́чувало |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
| обмо́чуваний |
| Безособова форма |
| обмо́чувано |
| Дієприслівник |
| обмо́чувавши |
