| обнаді́йливий – прикметник | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | обнаді́йливий | обнаді́йлива | обнаді́йливе | обнаді́йливі |
| родовий | обнаді́йливого | обнаді́йливої | обнаді́йливого | обнаді́йливих |
| давальний | обнаді́йливому | обнаді́йливій | обнаді́йливому | обнаді́йливим |
| знахідний | обнаді́йливий | обнаді́йливу | обнаді́йливе | обнаді́йливі |
| орудний | обнаді́йливим | обнаді́йливою | обнаді́йливим | обнаді́йливими |
| місцевий | на/в обнаді́йливому, обнаді́йливім | на/в обнаді́йливій | на/в обнаді́йливому, обнаді́йливім | на/в обнаді́йливих |
| [розм.] | ||||