| обні́мчити – дієслово доконаного виду | ||
| Інфінітив | обні́мчити | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | обні́мчімо, обні́мчім | |
| 2 особа | обні́мчи | обні́мчіть |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | обні́мчу | обні́мчимо, обні́мчим |
| 2 особа | обні́мчиш | обні́мчите |
| 3 особа | обні́мчить | обні́мчать |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | обні́мчив | обні́мчили |
| жін.р. | обні́мчила | |
| сер.р. | обні́мчило | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| обні́мчений | ||
| Безособова форма | ||
| обні́мчено | ||
| Дієприслівник | ||
| обні́мчивши | ||