| | |
| обра́жувати – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | обра́жувати |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | обра́жуймо |
| 2 особа | обра́жуй | обра́жуйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | обра́жуватиму | обра́жуватимемо, обра́жуватимем |
| 2 особа | обра́жуватимеш | обра́жуватимете |
| 3 особа | обра́жуватиме | обра́жуватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | обра́жую | обра́жуємо, обра́жуєм |
| 2 особа | обра́жуєш | обра́жуєте |
| 3 особа | обра́жує | обра́жують |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| обра́жуючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | обра́жував | обра́жували |
| жін. р. | обра́жувала |
| сер. р. | обра́жувало |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
| обра́жуваний |
| Безособова форма |
| обра́жувано |
| Дієприслівник |
| обра́жувавши |
