| | |
| обрига́тися – дієслово доконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | обрига́тися, обрига́тись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | обрига́ймося, обрига́ймось |
| 2 особа | обрига́йся, обрига́йсь | обрига́йтеся, обрига́йтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | обрига́юся, обрига́юсь | обрига́ємося, обрига́ємось, обрига́ємся |
| 2 особа | обрига́єшся | обрига́єтеся, обрига́єтесь |
| 3 особа | обрига́ється | обрига́ються |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол.р. | обрига́вся, обрига́всь | обрига́лися, обрига́лись |
| жін.р. | обрига́лася, обрига́лась |
| сер.р. | обрига́лося, обрига́лось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| обрига́вшись |
