| | |
| обри́гуватися – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | обри́гуватися, обри́гуватись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | обри́гуймося, обри́гуймось |
| 2 особа | обри́гуйся, обри́гуйсь | обри́гуйтеся, обри́гуйтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | обри́гуватимуся, обри́гуватимусь | обри́гуватимемося, обри́гуватимемось, обри́гуватимемся |
| 2 особа | обри́гуватимешся | обри́гуватиметеся, обри́гуватиметесь |
| 3 особа | обри́гуватиметься | обри́гуватимуться |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | обри́гуюся, обри́гуюсь | обри́гуємося, обри́гуємось, обри́гуємся |
| 2 особа | обри́гуєшся | обри́гуєтеся, обри́гуєтесь |
| 3 особа | обри́гується | обри́гуються |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| обри́гуючись |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | обри́гувався, обри́гувавсь | обри́гувалися, обри́гувались |
| жін. р. | обри́гувалася, обри́гувалась |
| сер. р. | обри́гувалося, обри́гувалось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| обри́гувавшись |
