| | |
| обу́ритися1 – дієслово доконаного виду | | |
| | |
| (розгніватися) | | |
| | |
| | |
| Інфінітив | обу́ритися, обу́ритись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | обу́рмося, обу́рмось |
| 2 особа | обу́рся | обу́ртеся, обу́ртесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | обу́рюся, обу́рюсь | обу́римося, обу́римось, обу́римся |
| 2 особа | обу́ришся | обу́ритеся, обу́ритесь |
| 3 особа | обу́риться | обу́ряться |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол.р. | обу́рився, обу́ривсь | обу́рилися, обу́рились |
| жін.р. | обу́рилася, обу́рилась |
| сер.р. | обу́рилося, обу́рилось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| обу́рившись |
