| обу́рити1 – дієслово доконаного виду | ||
| (ви”кликати почуття гніву) | ||
| Інфінітив | обу́рити | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | обу́рмо | |
| 2 особа | обу́р | обу́рте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | обу́рю | обу́римо, обу́рим |
| 2 особа | обу́риш | обу́рите |
| 3 особа | обу́рить | обу́рять |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | обу́рив | обу́рили |
| жін.р. | обу́рила | |
| сер.р. | обу́рило | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| обу́рений | ||
| Безособова форма | ||
| обу́рено | ||
| Дієприслівник | ||
| обу́ривши | ||