| | |
| об’я́коритися – дієслово доконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | об’я́коритися, об’я́коритись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | об’я́кормося, об’я́кормось |
| 2 особа | об’я́корся | об’я́кортеся, об’я́кортесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | об’я́корюся, об’я́корюсь | об’я́коримося, об’я́коримось, об’я́коримся |
| 2 особа | об’я́коришся | об’я́коритеся, об’я́коритесь |
| 3 особа | об’я́кориться | об’я́коряться |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол.р. | об’я́корився, об’я́коривсь | об’я́корилися, об’я́корились |
| жін.р. | об’я́корилася, об’я́корилась |
| сер.р. | об’я́корилося, об’я́корилось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| об’я́корившись |
