| об’є́днуючий – прикметник | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | об’є́днуючий | об’є́днуюча | об’є́днуюче | об’є́днуючі |
| родовий | об’є́днуючого | об’є́днуючої | об’є́днуючого | об’є́днуючих |
| давальний | об’є́днуючому | об’є́днуючій | об’є́днуючому | об’є́днуючим |
| знахідний | об’є́днуючий, об’є́днуючого | об’є́днуючу | об’є́днуюче | об’є́днуючі, об’є́днуючих |
| орудний | об’є́днуючим | об’є́днуючою | об’є́днуючим | об’є́днуючими |
| місцевий | на/в об’є́днуючому, об’є́днуючім | на/в об’є́днуючій | на/в об’є́днуючому, об’є́днуючім | на/в об’є́днуючих |