| обілля́тий – дієприкметник | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | обілля́тий | обілля́та | обілля́те | обілля́ті |
| родовий | обілля́того | обілля́тої | обілля́того | обілля́тих |
| давальний | обілля́тому | обілля́тій | обілля́тому | обілля́тим |
| знахідний | обілля́тий, обілля́того | обілля́ту | обілля́те | обілля́ті, обілля́тих |
| орудний | обілля́тим | обілля́тою | обілля́тим | обілля́тими |
| місцевий | на/в обілля́тому, обілля́тім | на/в обілля́тій | на/в обілля́тому, обілля́тім | на/в обілля́тих |