| | |
| обілля́тися – дієслово доконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | обілля́тися, обілля́тись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | обілля́ймося, обілля́ймось |
| 2 особа | обілля́йся, обілля́йсь | обілля́йтеся, обілля́йтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | обілля́юся, обілля́юсь | обілля́ємося, обілля́ємось, обілля́ємся |
| 2 особа | обілля́єшся | обілля́єтеся, обілля́єтесь |
| 3 особа | обілля́ється | обілля́ються |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол.р. | обілля́вся, обілля́всь | обілля́лися, обілля́лись |
| жін.р. | обілля́лася, обілля́лась |
| сер.р. | обілля́лося, обілля́лось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| обілля́вшись |
