| обіхо́дливий – прикметник | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | обіхо́дливий | обіхо́длива | обіхо́дливе | обіхо́дливі |
| родовий | обіхо́дливого | обіхо́дливої | обіхо́дливого | обіхо́дливих |
| давальний | обіхо́дливому | обіхо́дливій | обіхо́дливому | обіхо́дливим |
| знахідний | обіхо́дливий, обіхо́дливого | обіхо́дливу | обіхо́дливе | обіхо́дливі, обіхо́дливих |
| орудний | обіхо́дливим | обіхо́дливою | обіхо́дливим | обіхо́дливими |
| місцевий | на/в обіхо́дливому, обіхо́дливім | на/в обіхо́дливій | на/в обіхо́дливому, обіхо́дливім | на/в обіхо́дливих |