| | |
| обіща́тися – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | обіща́тися, обіща́тись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | обіща́ймося, обіща́ймось |
| 2 особа | обіща́йся, обіща́йсь | обіща́йтеся, обіща́йтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | обіща́тимуся, обіща́тимусь | обіща́тимемося, обіща́тимемось, обіща́тимемся |
| 2 особа | обіща́тимешся | обіща́тиметеся, обіща́тиметесь |
| 3 особа | обіща́тиметься | обіща́тимуться |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | обіща́юся, обіща́юсь | обіща́ємося, обіща́ємось, обіща́ємся |
| 2 особа | обіща́єшся | обіща́єтеся, обіща́єтесь |
| 3 особа | обіща́ється | обіща́ються |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| обіща́ючись |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | обіща́вся, обіща́всь | обіща́лися, обіща́лись |
| жін. р. | обіща́лася, обіща́лась |
| сер. р. | обіща́лося, обіща́лось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| обіща́вшись |
