| озвірі́лий1 – дієприкметник | ||||
| (від: озвіри”ти) | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | озвірі́лий | озвірі́ла | озвірі́ле | озвірі́лі |
| родовий | озвірі́лого | озвірі́лої | озвірі́лого | озвірі́лих |
| давальний | озвірі́лому | озвірі́лій | озвірі́лому | озвірі́лим |
| знахідний | озвірі́лого, озвірі́лий | озвірі́лу | озвірі́ле | озвірі́лих, озвірі́лі |
| орудний | озвірі́лим | озвірі́лою | озвірі́лим | озвірі́лими |
| місцевий | на/в озвірі́лому, озвірі́лім | на/в озвірі́лій | на/в озвірі́лому, озвірі́лім | на/в озвірі́лих |