| окульба́чити – дієслово доконаного виду | ||
| (осідлати) | ||
| Інфінітив | окульба́чити | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | окульба́чмо | |
| 2 особа | окульба́ч | окульба́чте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | окульба́чу | окульба́чимо, окульба́чим |
| 2 особа | окульба́чиш | окульба́чите |
| 3 особа | окульба́чить | окульба́чать |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | окульба́чив | окульба́чили |
| жін.р. | окульба́чила | |
| сер.р. | окульба́чило | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| окульба́чивши | ||