| | |
| оніме́читися – дієслово доконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | оніме́читися, оніме́читись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | оніме́чмося, оніме́чмось |
| 2 особа | оніме́чся | оніме́чтеся, оніме́чтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | оніме́чуся, оніме́чусь | оніме́чимося, оніме́чимось, оніме́чимся |
| 2 особа | оніме́чишся | оніме́читеся, оніме́читесь |
| 3 особа | оніме́читься | оніме́чаться |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол.р. | оніме́чився, оніме́чивсь | оніме́чилися, оніме́чились |
| жін.р. | оніме́чилася, оніме́чилась |
| сер.р. | оніме́чилося, оніме́чилось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| оніме́чившись |
