| оніме́чити – дієслово доконаного виду | ||
| Інфінітив | оніме́чити | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | оніме́чмо | |
| 2 особа | оніме́ч | оніме́чте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | оніме́чу | оніме́чимо, оніме́чим |
| 2 особа | оніме́чиш | оніме́чите |
| 3 особа | оніме́чить | оніме́чать |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | оніме́чив | оніме́чили |
| жін.р. | оніме́чила | |
| сер.р. | оніме́чило | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| оніме́чений | ||
| Безособова форма | ||
| оніме́чено | ||
| Дієприслівник | ||
| оніме́чивши | ||