| | |
| оніме́чувати – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | оніме́чувати |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | оніме́чуймо |
| 2 особа | оніме́чуй | оніме́чуйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | оніме́чуватиму | оніме́чуватимемо, оніме́чуватимем |
| 2 особа | оніме́чуватимеш | оніме́чуватимете |
| 3 особа | оніме́чуватиме | оніме́чуватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | оніме́чую | оніме́чуємо, оніме́чуєм |
| 2 особа | оніме́чуєш | оніме́чуєте |
| 3 особа | оніме́чує | оніме́чують |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| оніме́чуючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | оніме́чував | оніме́чували |
| жін. р. | оніме́чувала |
| сер. р. | оніме́чувало |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
| оніме́чуваний |
| Безособова форма |
| оніме́чувано |
| Дієприслівник |
| оніме́чувавши |
