| опро́станий1 – дієприкметник | ||||
| (від: опростати) | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | опро́станий | опро́стана | опро́стане | опро́стані |
| родовий | опро́станого | опро́станої | опро́станого | опро́станих |
| давальний | опро́станому | опро́станій | опро́станому | опро́станим |
| знахідний | опро́станий, опро́станого | опро́стану | опро́стане | опро́стані, опро́станих |
| орудний | опро́станим | опро́станою | опро́станим | опро́станими |
| місцевий | на/в опро́станому, опро́станім | на/в опро́станій | на/в опро́станому, опро́станім | на/в опро́станих |
| [діал.] | ||||