| освинцюва́ти – дієслово доконаного виду | ||
| Інфінітив | освинцюва́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | освинцю́ймо | |
| 2 особа | освинцю́й | освинцю́йте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | освинцю́ю | освинцю́ємо, освинцю́єм |
| 2 особа | освинцю́єш | освинцю́єте |
| 3 особа | освинцю́є | освинцю́ють |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | освинцюва́в | освинцюва́ли |
| жін.р. | освинцюва́ла | |
| сер.р. | освинцюва́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| освинцьо́ваний | ||
| Безособова форма | ||
| освинцьо́вано | ||
| Дієприслівник | ||
| освинцюва́вши | ||