| | |
| осві́дчувати – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | осві́дчувати |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | осві́дчуймо |
| 2 особа | осві́дчуй | осві́дчуйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | осві́дчуватиму | осві́дчуватимемо, осві́дчуватимем |
| 2 особа | осві́дчуватимеш | осві́дчуватимете |
| 3 особа | осві́дчуватиме | осві́дчуватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | осві́дчую | осві́дчуємо, осві́дчуєм |
| 2 особа | осві́дчуєш | осві́дчуєте |
| 3 особа | осві́дчує | осві́дчують |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| осві́дчуючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | осві́дчував | осві́дчували |
| жін. р. | осві́дчувала |
| сер. р. | осві́дчувало |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| осві́дчувавши |
