| | |
| осві́тлювати – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | осві́тлювати |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | осві́тлюймо |
| 2 особа | осві́тлюй | осві́тлюйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | осві́тлюватиму | осві́тлюватимемо, осві́тлюватимем |
| 2 особа | осві́тлюватимеш | осві́тлюватимете |
| 3 особа | осві́тлюватиме | осві́тлюватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | осві́тлюю | осві́тлюємо, осві́тлюєм |
| 2 особа | осві́тлюєш | осві́тлюєте |
| 3 особа | осві́тлює | осві́тлюють |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| осві́тлюючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | осві́тлював | осві́тлювали |
| жін. р. | осві́тлювала |
| сер. р. | осві́тлювало |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
| осві́тлюваний |
| Безособова форма |
| осві́тлювано |
| Дієприслівник |
| осві́тлювавши |
