| | |
| ославля́тися – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | ославля́тися, ославля́тись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | ославля́ймося, ославля́ймось |
| 2 особа | ославля́йся, ославля́йсь | ославля́йтеся, ославля́йтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | ославля́тимуся, ославля́тимусь | ославля́тимемося, ославля́тимемось, ославля́тимемся |
| 2 особа | ославля́тимешся | ославля́тиметеся, ославля́тиметесь |
| 3 особа | ославля́тиметься | ославля́тимуться |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | ославля́юся, ославля́юсь | ославля́ємося, ославля́ємось, ославля́ємся |
| 2 особа | ославля́єшся | ославля́єтеся, ославля́єтесь |
| 3 особа | ославля́ється | ославля́ються |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| ославля́ючись |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | ославля́вся, ославля́всь | ославля́лися, ославля́лись |
| жін. р. | ославля́лася, ославля́лась |
| сер. р. | ославля́лося, ославля́лось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| ославля́вшись |
