| осму́чений – дієприкметник | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | осму́чений | осму́чена | осму́чене | осму́чені |
| родовий | осму́ченого | осму́ченої | осму́ченого | осму́чених |
| давальний | осму́ченому | осму́ченій | осму́ченому | осму́ченим |
| знахідний | осму́чений | осму́чену | осму́чене | осму́чені |
| орудний | осму́ченим | осму́ченою | осму́ченим | осму́ченими |
| місцевий | на/в осму́ченому, осму́ченім | на/в осму́ченій | на/в осму́ченому, осму́ченім | на/в осму́чених |
| [рідко] | ||||