| | |
| осмі́лювати – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | осмі́лювати |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | осмі́люймо |
| 2 особа | осмі́люй | осмі́люйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | осмі́люватиму | осмі́люватимемо, осмі́люватимем |
| 2 особа | осмі́люватимеш | осмі́люватимете |
| 3 особа | осмі́люватиме | осмі́люватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | осмі́люю | осмі́люємо, осмі́люєм |
| 2 особа | осмі́люєш | осмі́люєте |
| 3 особа | осмі́лює | осмі́люють |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| осмі́люючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | осмі́лював | осмі́лювали |
| жін. р. | осмі́лювала |
| сер. р. | осмі́лювало |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
| осмі́люваний |
| Безособова форма |
| осмі́лювано |
| Дієприслівник |
| осмі́лювавши |
