| | |
| осмі́ювати – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | осмі́ювати |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | осмі́юймо |
| 2 особа | осмі́юй | осмі́юйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | осмі́юватиму | осмі́юватимемо, осмі́юватимем |
| 2 особа | осмі́юватимеш | осмі́юватимете |
| 3 особа | осмі́юватиме | осмі́юватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | осмі́юю | осмі́юємо, осмі́юєм |
| 2 особа | осмі́юєш | осмі́юєте |
| 3 особа | осмі́ює | осмі́юють |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| осмі́юючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | осмі́ював | осмі́ювали |
| жін. р. | осмі́ювала |
| сер. р. | осмі́ювало |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
| осмі́юваний |
| Безособова форма |
| осмі́ювано |
| Дієприслівник |
| осмі́ювавши |
