| | | | |
| осточорті́лий – прикметник | | | | |
| | | | |
| | | | |
| | | | |
| відмінок | однина | множина |
| чол. р. | жін. р. | сер. р. |
| називний | осточорті́лий | осточорті́ла | осточорті́ле | осточорті́лі |
| родовий | осточорті́лого | осточорті́лої | осточорті́лого | осточорті́лих |
| давальний | осточорті́лому | осточорті́лій | осточорті́лому | осточорті́лим |
| знахідний | осточорті́лий, осточорті́лого | осточорті́лу | осточорті́ле | осточорті́лі, осточорті́лих |
| орудний | осточорті́лим | осточорті́лою | осточорті́лим | осточорті́лими |
| місцевий | на/в осточорті́лому, осточорті́лім | на/в осточорті́лій | на/в осточорті́лому, осточорті́лім | на/в осточорті́лих |
| | | | |
| [зневажл.] | | | | |
