| | |
| оторочи́тися – дієслово доконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | оторочи́тися, оторочи́тись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | оторочі́мося, оторочі́мось, оторочі́мся |
| 2 особа | оторочи́ся, оторочи́сь | оторочі́ться |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | оторочу́ся, оторочу́сь | оторочимо́ся, оторочимо́сь, оторочи́мся |
| 2 особа | оторочи́шся | оторочите́ся, оторочите́сь |
| 3 особа | оторочи́ться | отороча́ться |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол.р. | оторочи́вся, оторочи́всь | оторочи́лися, оторочи́лись |
| жін.р. | оторочи́лася, оторочи́лась |
| сер.р. | оторочи́лося, оторочи́лось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| оторочи́вшись |
