| | |
| отото́жнювати – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | отото́жнювати |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | отото́жнюймо |
| 2 особа | отото́жнюй | отото́жнюйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | отото́жнюватиму | отото́жнюватимемо, отото́жнюватимем |
| 2 особа | отото́жнюватимеш | отото́жнюватимете |
| 3 особа | отото́жнюватиме | отото́жнюватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | отото́жнюю | отото́жнюємо, отото́жнюєм |
| 2 особа | отото́жнюєш | отото́жнюєте |
| 3 особа | отото́жнює | отото́жнюють |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| отото́жнюючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | отото́жнював | отото́жнювали |
| жін. р. | отото́жнювала |
| сер. р. | отото́жнювало |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
| отото́жнюваний |
| Безособова форма |
| отото́жнювано |
| Дієприслівник |
| отото́жнювавши |
