| | |
| ото́чувати – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | ото́чувати |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | ото́чуймо |
| 2 особа | ото́чуй | ото́чуйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | ото́чуватиму | ото́чуватимемо, ото́чуватимем |
| 2 особа | ото́чуватимеш | ото́чуватимете |
| 3 особа | ото́чуватиме | ото́чуватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | ото́чую | ото́чуємо, ото́чуєм |
| 2 особа | ото́чуєш | ото́чуєте |
| 3 особа | ото́чує | ото́чують |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| ото́чуючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | ото́чував | ото́чували |
| жін. р. | ото́чувала |
| сер. р. | ото́чувало |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| ото́чувавши |
