| | |
| офірува́тися – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | офірува́тися, офірува́тись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | офіру́ймося, офіру́ймось |
| 2 особа | офіру́йся, офіру́йсь | офіру́йтеся, офіру́йтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | офірува́тимуся, офірува́тимусь | офірува́тимемося, офірува́тимемось, офірува́тимемся |
| 2 особа | офірува́тимешся | офірува́тиметеся, офірува́тиметесь |
| 3 особа | офірува́тиметься | офірува́тимуться |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | офіру́юся, офіру́юсь | офіру́ємося, офіру́ємось, офіру́ємся |
| 2 особа | офіру́єшся | офіру́єтеся, офіру́єтесь |
| 3 особа | офіру́ється | офіру́ються |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| офіру́ючись |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | офірува́вся, офірува́всь | офірува́лися, офірува́лись |
| жін. р. | офірува́лася, офірува́лась |
| сер. р. | офірува́лося, офірува́лось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| офірува́вшись |
