| | |
| офірува́ти – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | офірува́ти |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | офіру́ймо |
| 2 особа | офіру́й | офіру́йте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | офірува́тиму | офірува́тимемо, офірува́тимем |
| 2 особа | офірува́тимеш | офірува́тимете |
| 3 особа | офірува́тиме | офірува́тимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | офіру́ю | офіру́ємо, офіру́єм |
| 2 особа | офіру́єш | офіру́єте |
| 3 особа | офіру́є | офіру́ють |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| офіру́ючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | офірува́в | офірува́ли |
| жін. р. | офірува́ла |
| сер. р. | офірува́ло |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| офірува́вши |
