| | |
| охо́титися1 – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| (виявляти охоту) | | |
| | |
| | |
| Інфінітив | охо́титися, охо́титись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | охо́тьмося, охо́тьмось |
| 2 особа | охо́ться | охо́тьтеся, охо́тьтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | охо́титимуся, охо́титимусь | охо́титимемося, охо́титимемось, охо́титимемся |
| 2 особа | охо́титимешся | охо́титиметеся, охо́титиметесь |
| 3 особа | охо́титиметься | охо́титимуться |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | охо́чуся, охо́чусь | охо́тимося, охо́тимось, охо́тимся |
| 2 особа | охо́тишся | охо́титеся, охо́титесь |
| 3 особа | охо́титься | охо́тяться |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| охо́тячись* |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | охо́тився, охо́тивсь | охо́тилися, охо́тились |
| жін. р. | охо́тилася, охо́тилась |
| сер. р. | охо́тилося, охо́тилось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| охо́тившись |
